Друзі, скільки напрямків нам відкривається з гори Лисої! Здійснити підйом у Новому Мізуні, а спуск в урочищі Шандра, з якого піднятись на гору Нягра — та без проблем; чи піти по хребту на вершину Кіголу чи Гатари — теж нема біди, тільки рюкзак на плечі, і легкою ходою ти впевнено крокуєш, відкриваючи для себе нові місця. Сьогодні ми вибрали зовсім незвичайний варіант і вирішили видряпатися на вершину, послуговуючись принципом: “Бачу гору — йду до неї”.
Недовго ми були втішні з цієї нашої витівки і невдовзі ледь-ледь набрали висоту з огляду на те, що різкий підйом і сніг робили свою справу, тому, ковзаючись, ми підіймалися на 10 метрів, а спускались по снігу — на 30.
Втім, про все з самого початку: прокинувшись зранку, ми вирішили, що не годиться нам два дні поспіль на гору Лису однією дорогою йти, тому вирішили йти з села Пшеничник.
Похапцем глянули на карту і почимчикували на пошуки пригод на свою п’яту точку. Ми дійшли вже майже до лісу, як нас зустрів дід і запитав куди ми дорогу тримаємо.
Махнувши рукою на гору, розповіли йому про наш принцип. Дід дістав сигарету, зробив затяжку, перехрестив нас і почав розповідати як в нашому віці з хлопцями ледь не кожного дня на Лису бігали, бо там хороші спуски на санях були.
З цією інформацією ми вирушаємо на гору Лиса.
Вже глянули?)
Тоді йдемо до Лолина.
З книги Івана Франка в якій він описував: «Весільні пісні та звичаї села Лолин Стрийського повіту».
З якої ми дізнаємось, що Лолин це невеличке гірське сільце, розташоване біля річки Свічі. Населення є привітним та вони з радістю зможуть приділити вам хвилю часу, щоб розповісти про своє село.
Рекомендуємо вам відвідати дане село з якого можна побачити десятки вершин.
Уривки з книги:
«Тип лолинських мешканців нічим не відрізняється від звичай¬ного типу карпатських бойків: чоловіки середнього росту, мають широкі обличчя, русяве волосся, довге, спадаюче аж на плечі, очі сірі або голубі і добродушний вираз обличчя, часто виявляю¬чий обмеженість і пригніченість думки. Їх одяг становить сорочка з грубого полотна (льону там не сіють), що сягає вище колін, без ніякої вишивки і прикрас, такі ж ногавиці і широкий ремін¬ний пояс. Єдиним верхнім одягом для чоловіків і жінок є так звана «бунда», тобто короткий кожух, що сягає вище колін, який влітку носять без рукавів і вовною наверх, а взимку з рукавами і вовною всередину. Накриттям голови є у них влітку капелюх, грубий, повстяний або солом’яний, а взимку шапка з кожуха. Замужні жінки носять волосся розпущене, що спадає з-під чіпця, на який пов’язують білу хустку, так званий рантух. Дів¬чата ходять без ніяких хусток, з волоссям, заплетеним у дві коси і загорнутим навколо голови, при тому у вухах носять так звані ковтки, а на шиї пов’язку з кораликів власної роботи.
Народна їжа – це здебільшого хліб вівсяний або змішаний з ячменем, картопля і також вівсяний «чир», тобто водою розве¬дена лемішка. Молоко рідко коли з’являється на його столі. Зате літом споживають більше огірків і грибів, хоч огірки дуже скупо родять на погано оброблених городах біля хат. Нещастям цього села є його жолобчасте положення і часті дощі, які змивають усякий погній з ріллі, нахиленої до потоків. «Лолин – голий», каже місцева приповідка, «довкола ліс, а в середині біс».
1886
Ольга Рошкевич
Перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги Рошкевич. Ольга була жінкою з вищого світу. Знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, мала власні друковані праці. Познайомилася пара у 1874 році. Тоді Іван був гімназистом і прийшов у гості до свого друга і брата Ольги Ярослава.
Спочатку їхні стосунки подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком. Це не зупинило дівчину, і вони продовжували зустрічатися таємно.
Однак відбувається другий арешт. Зрештою, під тиском батька Ольга виходить заміж за священика Володимира Озаркевича. Франкові вона написала: “Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш — все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками”. І справді, перші роки життя пара була одружена фіктивно, спали в окремих кімнатах, Ольга мала свободу дій. Однак згодом їхній шлюб перетворився на справжній. Франко ж написав Агатангелу Кримському: “Наша любов тяглася 10 літ”. Письменник присвятив Ользі чимало своїх творів.
Переглянути відеодовідку ви можете за посиланням https://fb.watch/48uo2bK-cZ/